Название учебного заведения : ОмГКПТ

Червоне - любов, а чорне - журба

Червоне - любов, а чорне - журба

(Інтимна лірика Дмитра Павличка)

Творчість Дмитра Павличка з'єднує более покоління класиків української поезії его поколінням початку 60-х років, яке так молодечому голосно сказал о себе.Поезія Павличка не лише відображає его добу, але й виражає его добу, чутлива до нових прикмет час.

З особливою теплотою поет оспівує животворні емоції кохання. Тема кохання - з характерних для поета. Образ коханої перетворюється в його поезіях на невловиму мрію, що стан вічною тугою - не так для себя коханням, як для молодістю, невідворотністю час, неминучістю втрат i, врешті, внутрішнім заспокоєнням, що все залишається в той, що ідеал - fr, кохання, поезії мусить бути нездійсненний, до кінця не збагнутий я не осягнутий:

Щасливий той, хто бачив мрію,

Але не доторкнувсь**.

Вгадування рис своєї коханої супроводжуватиме ліричного героя Etc. Павличка скрізь, на його поезії з'являється жіночий образ. Автор бачить риси коханої на картині ("так, як у Чурльоніса"), впізнає * * в старій болгарській іконі ("Ікона" h "Болгарського триптиха"). Жіночий образ символізує силу життя вічного й відродження " начал передусім материнського...

Захоплення жіночою красою, палкий, извините за втраченим коханням, вибагливість в інтимних стосунках - такі почуття проймають цикл поезій "Пахощі хвої". Ця тема пізніше продовжена в книзі "Гранослов" я в збірці "Таємниця твого обличчя".

Вірш д. Павличка "Если я йшли удвох з тобою..." прозорістю і ясністю думки добраться до серця. Конфлікт на вірші чем глибший і серйозніший, ніж видається на перший погляд. І причини різної поведінки юнака это його коханої на вузькій польовій стежці слід шукати на дотриманні народної моралі. Автор піднімає проблема века сам дає відповідь на неї: треба, щоб людина не маліла, не здрібнювалася морально я духовно, була щаслива на найінтимніших почуттях.

Поезія "Два кольори" - вірш-пісня. Відчувається в ньому виразна поетична мова. Задушевністю, вірною синівською любов'u матері "Два кольори" мають багато спільного з "Піснею про рушник" А. Малишка. Однакові синам стеляться "дороги далекі", "незнані шляхи", "сумні і радісні путь". Переважають два кольори: "червоний" - символ щастя і любові i "чорний" - символ журби й печалі.

З однаковим землетрясения в серці згадують ліричні герої i "незрадливу материнську ласкаву усмішку", рубашка, яку мати вишила "червоними і чорними поток", i рідні "свої пороги", куди повертаються з. життєвих мандрів.